Відверте інтерв’ю з лідером Total-Empty: кожного з нас в кінці чекає порожнеча

Відверте інтерв’ю з лідером Total-Empty: кожного з нас в кінці чекає порожнеча

На цей раз порталу U-Bear вдалось поспілкуватись з надзвичайно талановитою людиною, яка на нашу скромну думку, є представником справжніх “світил” української важкої сцени – людей, які зможуть принести і несуть надзвичайно великий вклад в її розвиток; амбіційним засновником студії звукозапису VP-Production та лідером одеського пост-рок/шугейз гурту Total-Empty – Владислав Плотніков. Що з цього вийшло – читайте далі…

 

  • І вступне питання. Для читачів, які не знайомі з вашою творчістю. Розкажи трохи про гурт

Total-Empty – це український пост-рок/шугейз гурт, який був заснований у 2012 році. Розпочинався він як мій one-man band проект.

Зараз ми є одними з небагатьох у нашій країні, хто грає таку музику. І нам приємно, що українські слухачі кожного разу дуже тепло сприймають такі страшні слова як “шугейз” та “пост-музика”, коли слухають наші композиції.

Крім цих двох основних жанрів ми також експериментуємо з елементами post-metal, ambient, blackgaze та dream-pop. На мою думку, саме це і призводить до того, що одні люди вважають нашу музику важкою, а інші стверджують, що можуть медитувати під наші композиції. І це насправді дуже класно – адже кожен може знайти щось своє, дуже особисте у нашій творчості.

За 5 років існування ми випустили вже 7 релізів, але в нашій дискографії не було однієї важливої речі – повноцінного альбому. Тож 25 жовтня ми це нарешті виправимо!

  • Які асоціації мають виникати в слухачів, коли вони чують назву вашого гурту? З чим вона пов’язана?

В слухача має промайнути думка, що в назві присутня якась філософія. Якийсь прихований сенс.

Адже, по суті, так і є.

Вільний переклад назви гурту (Total-Empty) – «у підсумку – порожнеча». Ці слова – кредо мого життя.

Кожного з нас в кінці так чи інакше чекає порожнеча. Я знаю, це звучить трохи моторошно, але так і є. Результат в принципі не має такого значення, якого ми йому надаємо. Те, що насправді вимагає нашої уваги – сам процес. Саме концентрація на моменті, усвідомлення цінності твого часу і енергії, яку ти вкладаєш в те, що робиш, і є найважливішим.

Парадоксально, але саме зсув уваги з важливості результату, найчастіше призводить до чогось неймовірного.

Це досить складно пояснити в декількох реченнях, але, я думаю, я вказав напрям цієї ідеї.

Світлина від Vlad Kemenyash.

  • Якими словами можете описати стиль музики в якому граєте? Які гурти вплинули на вас?

Протягом всієї нашої невеликої історії ми експериментували з жанрами пост-музики, але фундаментом завжди залишався пост-рок та шугейз. Власне мене приваблюють ці жанри в тому сенсі, що там немає ніяких кордонів. Наприклад, сьогодні ти граєш важкі гітарні партії, а завтра натискаєш на ділей з чистим звуком, і все одно залишаєшся в жанрі пост-рок. Нема у цьому сегменті конкретики, лише абстрактні та загальні визначення. Це насправді «розв’язує руки» музиканту.

Гуртами та виконавцями, які найбільше вплинули на музику Total-Empty, я вважаю передусім Steven Wilson, Alcest, Mono, Slowdive, Mogwai та Pink Floyd.

  • Як відомо, у тебе є своя студія звукозапису, тобто технічні трабли на репетиціях зведені до мінімуму, але не треба забувати про особисте життя. Як воно впливає на репетиції?

Зараз у нас був період студійної роботи, тому про повноцінні репетиції гуртом ми не думали. Кожен готувався до запису індивідуально, хоч ми часто і збиралися зі Стасом для того, щоб знайти найкраще звучання для наших партій.

Але робота зі звуком – це частина мого життя. Я працюю композитором для ігор, реклами та незалежного кіно, і уявляєте скільки часу загалом я проводжу у своїй студії? Музика знаходиться у постійній синергії з моїм особистим життям.

  • Раніше вас було більше в гурті. Як так сталось, що залишились тільки ви двоє? По яким причинам шлях з іншими музикантами розійшлись?

З 2012 року склад гурту змінювався понад сім разів. Я думаю, в першу чергу, це було пов’язано з тим, що коли я почав писати музику для Total-Empty, мені було всього 16 років. У 17 років я вирішив змінити one-man band на повноцінний гурт із своєрідною романтикою “братства”. Але, ви ж розумієте, це такий вік, коли у людей здебільшого вирують амбіції. Тому серед учасників завжди знаходились причини для серйозних розбіжностей у баченні розвитку гурту.

У 2016 році, коли Total-Empty знову перетворився на проект із одним учасником, мій давній друг – Стас Ціховський стрімко прокачався до крутого барабанщика. Одразу з’явилося бажання відродити життя гурту. Думаю, не варто казати, наскільки швидко нам вдалось знайти спільну мову. Відтепер Стас є другим постійним учасником Total-Empty.

Насправді, я з радістю прийняв би ще крутих музикантів, але, нажаль, ще не зустрів таких “soulmates”. Гарно це чи погано – я не можу сказати, але я знаю точно – наша музика була, є і буде.

Світлина від Vlad Kemenyash.

  • Зовсім скоро ви плануєте опублікувати свій повноформатний альбом. Що розкажете про нього? Чого нам очікувати і чого ми не побачимо в ньому?

З цього альбому розпочинається справжня творчість гурту Total-Empty. Він є першою сходинкою для нашого повноцінного становлення як музичного проекту.

Альбом створювався протягом декількох років. Дуже багато чого було змінено за цей час: дещо переписували майже з нуля, щось додавали, щось залишили для наступних релізів. Кожен звук, який присутній в треках, наповнений усвідомленістю і є результатом старанної роботи.

Наша команда вважає, що дата 25 жовтня стане другим днем народження проекту. До речі, гурт почав своє існування 25 січня. Виявляється, що число 25 є якимось магічним для нас.

Альбом є дуже різноформатним. Ви почуєте і важкі композиції (наприклад Among The Shards та Nocturne), і дарк-джазові мотиви з саксофоном (Les Illusions Parfaites), і шугейзові стіни звуку (Memoriam, Towards The Moon та Spectacular), а також елементи електроніки у треку From The Perfect Chains. А відкриває альбом взагалі ембієнт-інтро Overture – Beginning Of The End. До речі, для істинних фанів ми приготували подарунок – бонус-трек, який закриває альбом і його можна почути тільки після придбання альбому на Bandcamp.

З 2012 року ми вважались виключно інструментальним проектом, проте тепер це не зовсім так. Ще одна особливість цього альбому – там присутній мій вокал. Наразі ми експериментуємо з голосом як з ще одним музичним інструментом, тож він присутній лише в декількох треках. До чого це призведе далі – не можу сказати, але нам подобається спостерігати за змінами у звучанні.

Я вважаю, що кожен може знайти щось для себе у цьому матеріалі. Він повний різноманітних музичних полотен та емоцій.

  • Є якийсь посил, який ви би хотіли донести через свій альбом?

Так. Основний концепт альбому – це життя у суспільстві 21 століття. Коли кожна особистість може почати згасати під пресом чужих думок, бажань та рішень. Аж до того стану, коли людина не розуміє, де власне її особистість. Стану усвідомлення того, що ти – лише продукт середовища, без індивідуальності.

Символи Towards The Moon – ніч та місяць. Ніч символізує той самий стан повного мороку, а місяць – це голос серця, єдине світило, яке спроможне вказати людині шлях із цього мороку.

  • Як проходили всі етапи запису матеріалу? Яка атмосфера панувала в студії?

Всі етапи створення альбому були дуже атмосферні та проходили у мене на студії VP Production. Окрім запису барабанів – їх ми записували на одеській студії Dark Blue Records. Писав музику я дуже часто вночі, інколи із запаленими свічками та дуже затишною обстановкою. Зведення та мастеринг власне проходили в тій самій атмосфері.

  • Залишились задоволені результатом своєї роботи?

Так, ми дуже пишаємось своїм матеріалом. Також є конкретні думки щодо наступного релізу і деякій матеріал для нього, але всьому свій час.

  • У вас є досвід лайв-виступів. Що ви відчуваєте, коли виступаєте перед публікою?

Синергію з слухачами. Її дуже не вистачає інколи, цих вражень від контакту із аудиторією. Останній лайв у нас був у 2015 році, тоді ми грали с французьким гуртом LD.Kharst.

Зараз у нас тимчасове вимушене затишшя у концертній діяльності. Проте нас постійно зовуть грати в Україні, особливо організатори з Києва.

Насправді кортить знову пережити досвід виступів. Тож прийде час і все буде, ми цього дуже бажаємо.

Світлина від Vlad Kemenyash.

  • Чи плануються якісь виступи в підтримку альбому або прес-реліз кампанії?

Поки що я не можу конкретно дати відповідь, але ми вже працюємо над цим.

  • Як у вас в Одесі з концертними майданчиками? Як часто виступає хтось вартий уваги поціновувачів важкої музики?

Одеса дуже слабке місто в плані альтернативного розвитку музичної сцени. У нас є декілька майданчиків, але всі вони створюються на 1-2 роки або ж мають “дивну” атмосферу. Великі гурти приїжджають до Палацу Спорту, як правило. Є також нічні клуби, де проводяться концерти переважно поп-зірок. Де грати шугейз і пост-рок в Одесі – я не можу дати точну відповідь. Всі іноземні гурти, які варті уваги, приїжджають частіш за все у Київ.

  • Чи є у вас друзі на вітчизняній важкій сцені? З ким би ви хотіли співпрацювати, якби була можливість?

Друзів небагато, є чимало добрих знайомих, особисто у мене.

Наприклад, музиканти з київського гурту Atomic Simao допомогли нам створити атмосферу на композиції Les Illusions Parfaites. Вони додали туди басові партії та дуже гармонічний саксофон. Без них не вийшло би так круто.

Нам також дуже подобається гурт Kauan. З ними хотіли би щось написати. Їх останній альбом – це казка.

  • Оцініть становище українського андеграунду. Чого не вистачає нашому музиканту?

Не вистачає сміливості та правильних запитань до себе: «для чого я це роблю?», «що для мене музика?» і «що я можу дати слухачу?». Коли наш гурт активно розпочав свою діяльність у 2013 році, на одеській сцені було дуже багато різноманітних гуртів, були якісь “солянки” та постійні фестивалі. Зараз все це майже зникло і залишилось 5-6 гуртів, які і досі випускають релізи та грають концерти.

Для мене це прикро, адже в українському андерграунду є неймовірна кількість талановитих людей. Трішки сміливості, усвідомлення своєї особистості – і все буде круто!

  • Які плани на майбутнє у гурту?

Писати музику. Грати концерти. Зробити тур країнами Європи, де на нас вже чекають наші західні слухачі. Але, в першу чергу – це дійсно творити атмосферну та емоційну музику. Процес творчості є нашим ключовим елементом.

  • Що б хотіли побажати своїм прихильникам та нашим читачам?

Миру та любові у всіх її проявах. Слухати своє серце і створювати себе кожен день. Розвиватись у тій сфері, що вам до вподоби, і дбати про своє здоров’я.

Дякую вам!

Світлина від Vlad Kemenyash.

І ми дякуємо хлопцям за виділений для нас час. Сподіваємось, що інтерв’ю вийшло цікавим для вас, але єдине, в чому ми певні на всі сто – так це те, що  в свою творчість гурт вкладає всю душу, а їхні треки є реальним прикладом любові музиканта до своєї справи, бо тільки в гармонії з музикою можна творити так невимушено, долаючи всі перешкоди. Команда порталу бажає Владу та Стасу тільки хороших емоцій та злагоди з самими собою, нехай внутрішня порожнеча буде надзвичайно малою, а час не біг невпинною ланню, радуйте нас частіше своїми релізами, бо це того коштує.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Засновник та головний редактор порталу U-Bear

ЗАКРИТИ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: