Krichuss: “Наша музика – для людей з великим серцем і палаючими очима”.

Krichuss: “Наша музика – для людей з великим серцем і палаючими очима”.

Після туру, в підтримку нового альбому “Без розмов”, нам вдалось вирвати гурт Krichuss з виру їх несамовитого та бурхливого музичного середовища, та в приємній бесіді з вокалістом Дмитром Поліщуком та барабанщиком Романом Довгаленком дізнатись про гурт цікаві моменти. Отож:

  •  Перше запитання прозвучить стандартно, і, мабуть, вже вам досить набридло, та все ж – чому саме Krichuss? Кому належить ідея назвати гурт саме так?

Діма: Хотілося б, щоб назва гурту була унікальною, і трактування має декілька сенсів, декотрі з них ще трохи в таємниці побудуть, але основний посил назви – злиття двох слів: «крізь» і «час». Латинськими літерами звучить доволі по-західному, але все-таки слова українські. Вважаємо, таких випадків мало, і це робить нас унікальними. Ідея належить фронтмену гурту, а узгоджували всі разом.

  • З чого ви починали свою творчу діяльність, пам’ятаєте ваші перші репетиції?

Діма: Все пам’ятається добре. Ми одразу ж, з перших репетицій, почали творити новий матеріал, котрий, до речі, потім виливався в записи демо-синглів, а згодом в перший демо ЕП-альбом. Весело було. На перших репетиціях, то незабутні емоції, адже саме тоді формується перший почерк гурту.

Рома: Все пішло з самого дитинства і, мабуть, вшито в мій ДНК. З наймолодшого віку фанатично почав слухати музику саме українських гуртів. Це надихнуло мене на опанування декількох музичних інструметів, аби я з легкістю зміг підіграти улюбленій пісні. Стосовно гуртів, вперше щось подібне, я почав творити десь в 7 класі, коли з товаришем знайшли ще двох хлопців (навряд вони були музикантами, але в одного була електрогітара, а в іншого декілька пар барабанних паличок, якими він хоч якось намагався тримати ритм – і то добре на ті часи) і приступили до перших репетицій. Не багато програвши я, вже не пам‘ятаю чому, але пішов від них, а той гурт хлопці одразу ж ребрендингували (назва, до речі, залишилась тією ж, вони лиш почали писати її англійською) і, здається, існували ще дуже довго (нещодавно в стрічці новин потрапляв на їх гурт). Далі вже у свідомому віці теж добряче програв у гуртах. Один з перших серйозних і цікавих для мене на той час проектів був у 2010-2011 році, де я виконував роль гітариста. Скажу відверто, не дивлячись на всю примітивність і не ідеальну зіграність – ми тоді від душі рвали. Зіграли 3 концерти і я був вимушений їхати до Києва. Там, після невеликої паузи, теж немало програв. Концерти по понеділках, пусті зали і орги, які вимушували купити на барі пиво перед концертом, адже людей немає, і лише в такому випадку ми зможемо виступити (я то називав безкоштовні репетиції😄). Далі, через певний час і ще овер багато спроб дістатись рок-олімпу життя звело з чуваками, з якими зараз ми, безпосередньо, рубаємо у Krichuss. Незадовго до того я продав свою гітару і через дефіцит барабанщиків приступив до предметного опанування ударних. Якось так 🙂

  •  Ваші пісні нестримні і ніжні, драйвове рокове звучання в поєднанні в ліричними мотивами. Як ви називаєте свій стиль виконання? Не хотілось попробувати себе в дещо іншому напрямі?

Діма: Не дуже розуміємо, до якого стилю нас віднести, якщо чесно, але хай то буде альтернативний рок поки. В інших стилях експериментуємо, і останнім часом дуже багато.

Рома: Те, що ми граємо, я називаю альтернативою. З першого дня і по сьогоднішній, ми все ще знаходимось в пошуках саме свого звучання. Якісь предпосили вже маємо, але я би не назвав це сталим терміном. В піснях стараємось поєднати різні емоції, але експерименти продовжуються.

  •  Хто являється автором вашим композицій? Можливо, у вас були якісь курйозні життєві випадки, які спровокували появу одного з треків?

Діма: По-різному. Загалом, всі ми автори, адже кожен думає свої партії, я думаю над текстом (соліст), і в фіналі виходить створена колективом пісня. Треки можуть з’являтись, як на репетиціях спонтанно, так і з обдуманих заздалегідь ідей. Є треки, котрі мають до десяти різних варіантів, а в альбомі, наприклад, вона зовсім відрізняється від попередніх десяти. Так сталось з піснею «Руками в небо» із нового ЕП, та з піснею «Життєві випадки». Згадався випадок, як я замінював струни на акустичній гітарі, і не поставивши ще всі струни (їх було всього лише дві!!), почалась награватись мелодія, з якої потім вийшла пісня «Без Розмов», яка до того ж, була написана на березі озера в іншій країні.

  •  Продовжіть речення: наша музика – для людей…

Діма: … з великим серцем і палаючими очима.

Рома:  То вибух змішаних емоцій та, в певній мірі, ритмічно-ексцентричний транс. Особливо для тих, хто під час виступів віддає перевагу відриву у фан-зоні, а не нудному спостереженню з віпок.

  • Розкажіть трошки про себе. Учасники гурту – це особистості, які давно сформувались, як музиканти? Чи, може, у когось це було просто хоббі, яке переросло у професійне заняття музикою?

Діма: По-різному. Гітарист, наприклад закінчував музичну школу, до речі, по класу саксофону і займався тим з дитинства. Барабанщик взагалі грав на купі муз. інструментів, окрім барабанів, але наразі він таки на ударних. Бас-гітарист теж з дитинства в музиці. А фронтмен – це пізнє дітище музики! Бо почав я займатись музикою на більш серйозному рівні, і взяв до рук гітару лише в студентські роки.

Рома: Можливо, певного етапу формування нас, як музикантів, ми вже досягли, але й надалі намагаємось розвиватись. Завжди є куди рости і чому вчитись. Не люблю вішати ярлики і шаблони, а, особливо, коли мова йде про “професійне заняття музикою”, але, звичайно, починалось в кожного з нас то все з простого хоббі, а вийшло так, що, мабуть, це все вже трохи більше, ніж хоббі. Звичайно, не беручи до уваги фінансову сторону цієї справи, адже музикою в нас, на жаль, багато не заробиш😁
А так, майже всі мають музичну освіту, намагаємось робити музику саме такою, якою відчуваємо її ми. Та й бачимо, що, ніби, не так вже і погано виходить)

  •  От бувають в колективах миті, коли учасники розходяться в думках, критикують один одного, незадоволені роботою когось у гурті. Чи бували у вас такі моменти, що ви робите для того, щоб бути згуртованими?

Діма: Такі випадки є завжди, і існування гурту, без таких випадків, просто неможливе, вважаю. Ми намагаємось зіставити наші смаки і дійти компромісу у всіх ситуаціях: в написанні музики, в організаційних моментах, в ідеях для кліпу, і т.п.

Рома: Звичайно бували такі моменти, і це є нормальний процес. На те ми і гурт, щоб шукати золоту середину в наших поглядах на творчість, а не окремі виконавці, щоб було все саме так, як бачить це хтось один. Я би навіть сказав, що конфліктні ситуації іноді йдуть на користь. Головне – слухати одне одного, поважати думки та погляди інших, та йти на компроміси. В іншому випадку, гурт просто не зможе функціонувати в повну силу.

  •  Ви можете в своїй команді виділити когось одного, що є вашим стержнем та опорою для всіх інших?

Діма: Декотрі люди кажуть, що якщо в гурті не має лідера, стержня, основи, то гурт приречений. В нашому випадку, ми намагаємось бути єдиним стержнем, і кожен обтесує ті області, в яких він розуміється. Виходить, як на мене, не погано.

Рома: Не буду тикати пальцями, адже, як не крути, це все доволі інтимні моменти. Стержень, безперечно, є. Їх є навіть декілька, по різним напрямкам нашої діяльності. Але є і головний стержень. Це також нормальна практика, адже в кожній нормальній команді присутні люди, які відповідають за певні напрями роботи, присутнє обличчя бренду та люди, які виконують великі об’єми роботи, але завжди залишаються в тіні. В нас є все це, та навіть більше, і всі вони, назвемо їх умовно посадами в гурті, перетасовані та розділені між нами. Тепер самі гадайте хто є хто😅

  • Ви, як вже сформовані професійні музиканти, допомагаєте своїми порадами гуртам-початківцям? Можливо, у вас є свої фаворити серед юних виконавців?

Діма: Іноді звертаються за порадою, але в основному, то загальні питання. І відповідь на них одна: ніколи не треба опускати рук, і треба пахати-пахати-пахати. Написавши хіт, ти не станеш відомим на весь світ. Треба вміти ту пісню донести до людей. Ну і знайомства. Треба з усіма знайомитись, це потім реально допомагає.

Рома: Звичайно, є багато знайомих. Буває й таке, що хтось може звернутись за якоюсь консультацією/допомогою, якщо я більш компетентний в тому чи іншому питанні. Повторюсь, дуже не люблю шаблони “гурти-початківці”, і все в тому дусі. Дехто з музикантів, граючи всього рік, вважають себе глибами української рок-сцени, задираючи носа так, що й очей не видно, а інші хлопці грають більше п’яти років, але при цьому ведуть себе доволі скромно. Краще використовувати формулювання “молодий гурт”😉

  • А з якими гуртами, вітчизняної чи зарубіжної сцени, ви мрієте виступити на одній сцені?

Діма: В кожного в голові свої мрії. Я б виступив з вже не існуючими Oasis, а з існуючих – Twenty One Pilots, наприклад, або Papa Roach.

Рома: Чесно – вже давно не маю такої мрії😊

  • Ми знаєм, що Діма певний період був у Латвії. Діма, розкажи, чим саме ти там займався, і як твоя відсутність вплинула на відносини в гурті?

Діма: Я їздив туди по навчанню, обмін, скажімо. Навчання-навчанням, але відверто скажу, 80% мого часу там – це заняття музикою в тому напрямку, в якому я завжди вагався себе пробувати. То вулична музика. Не легко було майже чверть року без гурту, репетицій, концертів, але ми це витримали, і це головне!

  • Ви пробуєте себе, як ведучі, як співорганізатори фестивальних конкурсів. Це таке ваше захоплення, чи можливість додаткового заробітку? Що саме дає для вас, як особистостей такого роду діяльність?

Діма: Це можливість не загнутися від сірих робочих буднів. Адже всілякі такі заходи – це завжди нові відкриття, знайомства. Скоріше, це хобі поки.

Рома: Особисто мені це подобається. Свій перший музичний двіж я організував у 2014 році в Києві. Потім після того була не маленька пауза і останні майже 2 роки я знову в цій справі.
Для мене це задоволення, досвід і, свого роду, виправлення мною помилок організаторів з якими мені доводилося працювати. Фестиваль, який я робив у вересні 2016 року в Києві, як на мене, з організаторської точки зору пройшов на високому рівні. Люблю чіткість і якість в подібних справах і, мабуть, саме тому я отримав немало компліментарних відгуків від запрошених виконавців та їх менеджерів. Про “заробляти” такою діяльністю не думав, наразі це, скоріше, для душі. А як воно складеться далі – побачимо😊

  •  На вашу думку, яка на теперішній час основна проблема української музики? Українська рок-сцена, якщо брати на світовому рівні, на якій сходинці знаходиться?

Діма: Проблема самобутності. І проблема, пов’язана з фінансовими можливостями. Адже все в світі зав’язано на коштах. А музика – це інвестиції, якщо хочеться вийти на хороший рівень. І криза нормально так гальмує всі сфери культури в Україні.
Українська рок-сцена знаходиться, як на мене, десь на 4-5 місці в світі.

Рома: На мою думку, проблема у вузькому кругозорі українського слухача. Всі, як завжди, думають, що «краще там, де нас нема», і з дикими очима налітають на якесь забугорне музло. Так, раніше то було більш дефіцитніше, але зараз ціла купа крутих українських виконавців, які вже і по саунду не сильно поступаються світовим артистам. В нашій країні є якісна музика, але проблема, вважаю, саме в слухачах, тому, люди, звертайте увагу на українське, адже поки ви будете цуратися вітчизняних виконавців, до тих пір і не вийде таких собі українських Muse чи Arctic Monkeys.
Щодо сходинки на світовому рівні. Дуже тішить, що окрім ВВ і ОЕ, з кожним роком список українських артистів, які гастролюють за кордоном все більшає. Тому, за останнє десятиріччя українська рок-сцена добряче набрала обертів та піднялась на декілька сходинок вверх, в цьому я впевнений.

  • Зараз багато наших гуртів тримають такий собі курс “на захід”. Пишуть пісні на англійській мові, часто їздять в європейські тури. Чи не плануєте і ви піти в тому ж напрямку, чи все ж рідна українська земля – то ваше все?

Діма: Гадаю, половина українських гуртів тримають курс на захід. То їх вибір, а раптом все вийде? Але моє відношення до того скептичне, адже самобутності мало, не має чогось свого. А копіювати BMTH, 30stm, Nirvana, то не є чимось новим, логічно. Я коли прийшов до гурту, в мене була умова: пишемо матеріал україномовний, іноді англомовний. Наразі наша творчість це 95% україномовних треків. Якщо є шарм, свій неповторний відтінок, то можна в світові тури і з україномовним їздити, та ще й прославляти нашу прекрасну мову!

Рома: Європейські тури не є чимось надможливим, як і тури Україною. Це все дуже реально в плані організації та логістики. Інша річ – наскільки тебе знають там, і наскільки є аудиторія, яка хоче чути/бачити тебе в своїй країні наживо. Адже, який сенс кидатись фразами «Європейський тур», коли ти поїдеш містами та гратимеш в пустих пабах/клубах?
Як тільки ми отримуватимемо фідбек з інших країн та побачимо, що там є достатня кількість людей, котрі слухають нас – одразу ж поїдемо.
Не ставимо територіальних рамок, але йти в напрямку «на захід» поки, мабуть, не плануємо. Як наведемо шуму і шороху в Україні – тоді будемо бачити😄

  • Ви щойно повернулись з туру в підтримку нового альбому, поділіться враженнями, які у вас лишились. Не хочете відмітити якесь одне місто, від спогадів про яке у вас на душі підіймається вихор почуттів?

Діма: Тур видався нелегким, але справді, то було незабутньо. Львів – перше місто в турі, і наш дебютний виступ там. Все було круто, починаючи з концерту, ну і закінчуючи прогулянками містом Лева, як ж там без цього?!В Харкові нас прийняли надзвичайно гостинно. В Дніпрі, в один момент, до нас увірвались люди, котрі гармонічно з нами відривались прямо на сцені. Чернівці – то місто емоцій, і концерт там був по-особливому теплий і драйвовий. Київ – це жирна і впевнена крапка, котра ще й досі пульсує, засівши глибоко в серці.

Рома: Тур – це досвід. Особливо перший. Вважаю, що це невід‘ємно надважливий етап в розвитку кожного гурту.
З туру привезли купу емоцій, подарунків та неймовірно теплих спогадів. Було 5 міст в різних куточках України. На жаль, через певні проблеми, були вимушені відмінити концерт в Одесі, але ще обов‘язково заїдемо туди.
Особисто для мене найпотужніший концерт туру – концерт у Києві. От саме від того концерту підіймається вихор почуттів☺️

  •  Ну і трішки відійдем від музичної теми. Ви молоді привабливі хлопці, і, мабуть, багато дівчат цікавляться чи є у них якісь шанси, чи вільні ваші серця, щоб їх завойовувати? 😉

 Діма: Шанси завжди є  😉

 Рома: Я маю неймовірну наречену, і вже наполовину одружений. Тому, в рядах Krіchuss,  можна сказати, мінус один

  • На закінчення, по традиції, побажання нашим читачам та прихильникам Krichuss

Діма: Хочеться вірити, що ми, українська нація, зможемо підняти українську культуру до належного рівня, і це все буде, якщо ми й далі будемо об’єднуватись, відвідувати різні заходи, концерти і докладати зусилля до того, щоб потім гордитись собою. То ж, ми на правильному шляху!

Рома:  Слухайте українське! Його є багато крутого і якісного!
Ну і, звичайно, миру та щирості!

Редакція порталу U-Bear дякує за таку цікаву та змістовну розмову та бажає хлопцям тільки розквіту та розвитку їх музичної діяльності. А читачі можуть більш досконало познайомитись з Krichuss на їхній офіційній сторінці в Facebook.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Автор та блогер порталу U-Bear

ЗАКРИТИ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: