Інтерв’ю з каліфорнійцями Apricity

Інтерв’ю з каліфорнійцями Apricity

Як і обіцяли – розширюємо свої горизонти! І нашими першими закордонними співбесідниками стали неймовірно круті дез/металкор виконавці з сонячної Каліфорнії – Apricity. Ці молоді та безмежно талановиті музиканти, які підкорили сцену одного з штатів США поділились з нами своїми труднощами, незгодами і переживаннями, особистими трагедіями та планами на майбутнє. Тож не витрачайте часу дарма і бігом читати інтерв’ю.

  • Скажіть кілька слів про себе

Нас у гурті троє: Остін Холсінгер – наш вокаліст, Ділан Фуллер – ритм/соло гітарист та наш ударник Кьортіс Мосс. Ми з каліфорнійського міста Хесперія, що всього лише в тридцяти хвилинах їзди від Лос Анджелеса. Гурт викин влітку 2015 року, а вже в лютому 2016 ми зіграли свої перші виступи в окрузі Лос Анджелес. Наш склад пройшов багато змін, але початково нас було п’ятеро.

  • Як би ви визначили свій жанр і чи є він популярним в США?

Сьогодні наше звучання відрізняється від початкового варіанту. Коли  ми тільки почали творити музику, основний влив на нас мали грув та металкор гурти, зараз же це щось абсолютно інше і навіть нам важко визначити точний жанр. Якби нам потрібно було визначити жанр – це був би мікс металкору та дезкору, який дійсно має велику кількість прихильників у Сполучених Штатах Америки. Звичайно поп і реп виконавці домуніють, але метал сцена має багато лояльних і відданих прихильників, що дає можливість для таких груп як ми змагатися.

  • Чому Apricity? Що означає назва вашого гурту?

Слово означає “тепло сонця взимку”, що постійно змінює сенс. Для нас це вміння знаходити щось хороше в поганих ситуаціях, знання того, що в усіх людях є щось хороше. Apticity  – це розуміння того, що життя суворе, але в найважчі моменти якого завжди з’являється сонце та того, що з часом усе налагоджується.

  • Можливо у вас виникають якісь труднощі під час репетицій? Як часто ви збираєтесь?

Ми всі живемо в двох хвилинах одне від одного. Ми майже сусіди, що робить збір на репетиції набагато простішим. Ми репетируємо в будинку нашого ударника і намагаємось збиратись як мінімум 3 рази на тиждень по три години. Отже, в середньому приблизно 9 годин на тиждень для того щось скласти сетлист  для майбутнього концерту, поговорити про фінансові пріоритети та писати нову музику.

  • Які гурти є вашими прикладами для наслідування?

Власне кажучи, ми потрапили під вплив багатьох наших улюблених гуртів. Такий як Bring Me The Horizon, Slipknot, A Day To Remember, Of Mice and Men, Architects, Avenged Sevenfold та Cradle Of Filth.

  • Розкажіть нашим читачам чи були у вас якісь смішні моменти під час ваших лайвів чи інших виступів?

Коли нас запитують це питання, всім спадає на думку один і той самий момент. У нас є друг Таннер, якому 13. Якось ми грали на вечірці і взяли його з собою. Ми грали кавер на пісню  Bones Exposed гурту Of Mice and Men, коли раптово під час вступних рифів Таннер почав бити укулеле головою і розніс його на друзки. В кінці кінців він не постраждав, але ми добре пам’ятаємо, що укулеле звучить голосніше ніж музика.

  • Нещодавно ви опублікували ЕР “Our Mess Is Our Message”. Які ідеї ви в нього вклали?

“Дуже багато ідей увійшло до ЕР “Our Mess Is Our Message”. Я боровся з залежністю від антидепресантів майже протягом 3 років, і уже два роки як я не вживаю їх. Таким чином тексти всього альбому вивчають причину моєї залежності і чому я почав притупляти себе. Наша пістя “Mental Ruins” про смерть моєї бабусі, з якою я був дуже близький. Власне кажучи, вона замінила мені матір, і я виріс з нею та прожив більше половини свого життя. Приблизно тоді, коли вона покинула мене, я і почав шукати засоби впоратись з болем. Пісні “Vessel for Demons”  та “A Way to Cope” стосуються залежності як такої, порівнюючи демонічну одержимість з залежністю, і розповідає про те, які шляхи люди шукають для її пололання. “Rain” – про ту частину мене, яка виправдавує мою залежність і ніколи не хоче ставати кращою. “Note to Self” – про знаходження нових способів подолання проблем. Зараз замість того щоб прийняти пігулку чи дві, я записую свої проблеми на папері чи просто працюю над музикою. Заголовок нашого ЕР “Our Mess Is Our Message” – це вислів, який придумав я сам. Це по суті підштовхує мене до кращого життя. Якщо я озирнусь на той безлад і все накоєне, я зможу взяти ту негативну частину свого життя і перетворити її на щось хороше, як наша музика, наприклад” – відповідь вокаліста Остіна Холсінгера.

  • Коли ваші фани зможуть насолодитися вашою музикою? Чи плануєте ви локальні виступи в Каліфорнії або тур США?

Зазвичай ми граємо щонайменше один концерт на місяць, але все залежить він життєвих обставин. У нас уже є одне заплановане шоу на січень наступного року, яке має відбутися 18 числа в Помоні, Каліфорнія. Тож наші друзі, фанати і знайомі можуть приєднатися і провести чудовий час разом з нами. Ми хочемо влаштувати тур західним побережжням США, стартуючи з Каліфорнії і простуючи далі аж до Вашингтону. Але, на жаль, це не відбудеться найближчим часом. Ми сподіваємось, що нам все ж вдасться зробити це на початку 2019 року, а зараз ми активно виступаємо з концертами на теренах південної Каліфорнії, які не пропускають наші фани.

  • Чи маєте ви якісь плани щодо розвитку своєї творчості?

Щодо подальшого розвитку, ми постійно пишемо нові пісні і намагаємося покращити звучання.  Ми хочемо експерементувати з більш чистим вокалом,  одночасно з важкими рифами, що включають жорсткий вокал. Можливо, ми і маємо досвід, та безумовно є ще тонни того, чого нам потрібно навчитися. Ми продовжуємо виступати і таким чином покращуємо свої живі виступи. Зараз ми шукаємо нового бас-гітариста, так як у нас його немає. Проте у нас є сесійний басист, який не є частиною гурту, але виступає з нами. Тож у найближчі місяці найважливішим для нас є знайти четвертого члена команди.

  • Як це відчувається бути музикантом в США?

Щиро кажучи, ми щасливі і вдячні тому, що ми музиканти в США, а саме в Каліфорнії. Місцева сцена тут величезна, і це так приємно бачити, як багато людей підтримують те, що ми робимо. Ми знайшли незліченну кількість друзів в інших групах, які стали для нас сім’єю, з якими ми завжди дуркуємо разом і допомагаємо один одному. Ми не впевнені, як локальна сцена порівнюється з Україною, адже там вона може бути кращою від всього, що ми знаємо. Але ми дуже щасливі і вдячні тому, де знаходимося.

  • Багато українських гуртів стикаються з проблемою стереотипного мислення відносно важкої музики. Чи стикались ви колись з такими проблемами?

Так! Щодня ми стикаємось з стереотипами щодо рок музики і металу. Часто нас бачать як сатаністів, негідників, злочинців і бездушних людей. Зазвичай, старше покоління думає, що ми прихильники сатани. Коли ж насправді, люди які слухають метал дуже скромні і милі. Ми не дуже багато знаємо про стереотипи з якими зтикаються українські гурти, тому вони можуть бути іншими від наших. Але в будь-якому випадку це неправильно судити когось від того, як вони виглядають, або яку музику вони слухають.

  • Ви мали багато живих виступів і зараз вас точно можна назвати досвідченими музикантами. Що б ви порадили початківцям?

Порада будь-кому, хто починає на місцевій сцені- не боятися невдачі! Ми мали незліченну кількість шоу, де щось ішло не так і ми були змушені імпровізувати, для того, щоб вийти з положення. Нервувати – це нормально! Грайте багато виступів, для того щоб звикнути до перебування перед публікою і покращити свій вигляд на сцені. Знайте, що експериментувати і змінювати своє звучання – це норма. Незалежно від того чи це живий виступ чи музика, яку ви пишете не бійтеся експериментувати і пробувати щось нове. І остання порада полягає в тому, щоб не заробляти багато грошей на виступах! Платні концерти означають, що ви обов’язково маєте продати на них квитки, а в випадку, коли квитки не продадуться – сума на нього буде виплачуватись з вашої кишені. Ви можете легко втратити багато грошей, якщо ви не готові продати потрібну кількість квитків. Також переконайтеся, що ваш саппорт є достойним і додасть вам додаткової публіки.

  • Як би ви охарактеризували сучасний стан американської рок індурстрії?

Стан американської андеграунд рок-сцени трохи страждав кілька років тому, але останнім часом настало таке собі відродження. Нові гурти пропонують ті самі важкі рифи, але з нової точки зору, що майже як новостворений жанр. З часом людям обридли популярні метал-гурти і вони почали шукати послухати чогось новенького. Якщо ви подивитесь, як змінився метал, то помітите тенденцію молодих колективів, творчість яких виникла під впливом популярних гуртів. Які потім роблять собі ім’я пропонуючи сцені щось нове. Ми і наші друзі сподіваємось продовжити цю тенденцію, адже майбутнє металу за нами.

  • І за традицією кожний гурт залишає побажання для наших підписників. Що б ви хотіли побажати своїм майбутнім фанам?

Насамперед ми хочемо подякувати U-Bear за те, що він дав нам можливість поділитися досвідом з ними. Також ми хочемо подякувати читачам за те, що вони витратили на нас свій час і побажати їм всього найкращого в житті. Ми не можемо дочекатися, щоб побачити, які зв’язки утворяються між вами і нашою музикою!

  • Цього разу ми вирішили зробити експеримент і попросили хлопців прокоментувати деякі українські гурти. Ось, що з цього вийшло.

Перший брейкдаун був дійсно неочікуваним. Це дуже унікально і агресивно, шкода, що ми не додумалися до цьго ранішехотіли. Приспів повторюється лише два рази, хоча мені б хотілося, щоб він повторювався тричі. Він дійсно крутий і легко запам’ятовується, до того ж рифи були інтенсивними  і важкими. В цілому пісня чудова і нас здивувало настільки вона хороша.

Охреніти! Ця дівчина – справжній звір . Її гроул неймовірний, так само як і чистий вокал. А прогресивні гітарні частини з найвищим рівнем складності роблять їх ще більш привабливими для прослуховування. Але до того треба сказати, що в приспіві вокал не зовсім співпадає з мелодією, на мою думку. Саме на приспів трохи знизив мій інтерес. Хоча слід визнати, що він не є жахливим, а приємним.

У них дивний стиль, ми ніколи не чули такого раніше, але нам дійсно зайшло! Гітара і басс весь час тримали нашу увагу, а вірші та інтерлюдії дуже нас зацікавили. Вокал дуже унікальний, ми навіть послухали кілька разім для того, щоб звикнути до нього. Послухавши вперше, ми не були впевнені подобається нам чи ні.

  • І ось настав момент, який став сюрпризом для редакції журналу і для наших підписників. Проглянувши інформацію нашого порталу, Apricity обрали ще один гурт окрім запропонованих нами. Ним стали харківські мелодік дез/металкорщики Wasted Heroes. Тож, ось відгук.

Наткнулись на цей гурт в інтерв’ю, яке ви робили з ними і вирішили їх послухати з цікавості. Отже, вони стали найпершим укаїнським колективом, який ми прослухали. І вони нас здивували! Адже вони звучать, як гурт звідси! Ми насолоджувалися кожною частиною їхньої пісні “Stay On Your Line”. Хоча деякі слова не були чітко вимовлені, тож ми не могли дещо розібрати, але це може бути пов’язано з мовним бар’єром. Чудова пісня і відео!

Отак відкрито і щиро оголили перед українськими читачами душу американські виконавці. Молоді, але перспективні і уже досвідчені, сповнені ентузіазму і жаги до створення нових шедеврів розповіли нам про труднощі молодих гуртів за кордоном, стереотипи (які дуже співзвучні українським) і безстрашно поділились з нами своїми персональними трагедіями, які полягли в основу нового ЕР. Тож, якщо вас зацікавила їх творчість детальніше ознайомитись з нею можливо на Bandcamp‘і гурту, а також в офіційній спільноті на Facebook. Редакція журналу дуже вдячна за співпрацю і дійсно задоволена результатом, а у відповідь бажає гурту творчого натхнення і палких фанатів.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Діана Зозуля

Засновник та редактор порталу U-Bear

ЗАКРИТИ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: