Фестиваль “Файне місто 2017”: наш огляд на подію

Фестиваль “Файне місто 2017”: наш огляд на подію

Цьогоріч п’ятий ювілейний фестиваль “Файне місто” відбувся під Тернополем на місцевому іподромі біля Львівської траси. Команда нашого порталу відвідала фестиваль і ми приготували невеликий огляд на цю нереальну і грандіозну для України подію.

Локація фестивалю Файне місто 2017

Порівняно з минулим роком, фестиваль став більшим десь в півтора, а то й в два рази. Цьогоріч організатори вибрали Тернопільський іподром. Сказати, що місце проведення було дуже поганим не можна, але й назвати його супер-класним теж не зовсім правдиво.

Територія стала значно більшою і від того здавалось, що народу на фестивалі набагато менше, а ніж наприклад в тому ж 2016-му році, але за офіційними даними фестиваль відвідала рекордна кількість відвідувачів, що може не радувати. Ніхто не тулився одне до одного від нестачі місця на палаткових майданчиках, та й під сцени було відведено достатньо місця аби можна було сегментно поділитись на проактивних фанів і любителів посидіти на “піддупнику”, насолоджуючись музикою (до слова на Eskimo Callboy були два великих сьоркл-піти, при цьому вони нікому не “мішали”).

Іподром був достатньо великим для того, щоб розвернути цілу інфраструктуру міста вільних людей, що і зробили організатори – павільйони фуд-кортів були набагато більшими, а ніж в тому ж 2016-му (хоча багато людей жалілось, що місць і так на всіх бажаючих поїсти не вистачало), безкоштовне наметове мало порівняно просто гігантський за обсягом простір, поряд з яким через паркан була розташована “Темна сцена”, тому для любителів екстремальної музики – це був справжній рай.

“Головна сцена”, “Темна сцена”, “Світла сцена”, “Амфітеатр”, “Реггі сцена” були компактно розміщені на території і по-при великі розміри іподрому, все ж розташовувались на приблизно однаковій відстані одна від одної, тобто бажаючі могли побувати на одній і на іншій сцені по-черзі  впродовж 5 хвилин, за що організаторам окреме дякую. Завдяки грамотній розстановці сцен ніхто нікого не “глушив” і ніяких нарікань ні в кого не виникало (ну, крім занадто прискіпливих аля “я б краще організував”).

Найпопулярніша селфі-зона фестивалю (фотограф Дмитро Клочко)

Напевно єдиними мінусами цієї локації була часткова відсутність тіньових зон, не можна сказати, що їх взагалі не було, але на всіх не вистачало точно, а також довга дорога до КПП довжиною в 900 метрів від Львівської траси – своїми двома, на тридцятиградусній спеці йти було дуже важко, враховуючи те, що в тебе в руках різні смаколики і часто-густо 5-літрова баклашечка води, це було щось з категорії міні-подвигів.

В цілому локація дуже хороша і не треба зразу кидатись на організаторів з претензіями, вони такі ж люди як і ми з вами, просто на іподромі фестиваль став піонером-першопроходцем і все врахувати неможливо. Але думаю, що всі недоліки будуть виправлені і в наступний раз Тернопільський іподром прийме фестивальників набагато гостинніше і краще.

Інфраструктура фестивалю

Сразу скажу, що ми не збираємось засуджувати організаторів, кидатись в них моральними відходами чи ганьбити. Тому для любителів пожалітись пояснюю чому по цьому болісному питанні треба давати “скидку” і не акцентуватись дуже сильно, а все тому, що організовуючи івенти такого масштабу всі (починаючи від організаторів і закінчуючи відвідувачами) беруть на себе ризик: запрошуючи гурти і будуючи інфраструктуру організатор бере на себе ризик зайти в фінансовий мінус, крім того не забуваємо про райдери, які потрібно виконувати і що при форсі може вийти міжнародний скандал, а то і більші наслідки; максимальний ризик, який бере на себе відвідувач фестивалю – це ризик бути не помитим, коли йому захочеться,  загубити свої речі через необачність,  не встигнути почистити зуби через велику чергу,  побачити не все те, що очікував побачити від гурту, таким чином всі ризики відвідувача в основному залежать від його стійкості та готовності до непередбачуваних польових умов. Єдине, що об’єднує ризики організатора і відвідувача так це те, що на ці ризики вони йдуть по власній волі і тому має бути якийсь взаємний адекватний аналіз ситуації без гнівних виражень, особливо в такій болючій, без виключення, у всіх фестивалів темі як організація інфраструктури.

 

Сцени

Цьогоріч дуже порадував дизайн всіх сцен, зокрема основних і новий підхід до їх брендування. Були використані класні малюнки талановитого музиканта та художника Алекса Зацерковного. “Файні медіатори” ожили і отримали свої індивідуальні риси, гримаси та стиль. Місця під сценами було достатньо для того, щоб вмістити кілька тисяч людей і тиснява могла бути тільки під самою сценою. І хоча на концертах довгоочікуваних хедлайнерів більша частина відвідуачів сходилась, але місця було вдосталь і для охочих постибати під сценою, і для любителів послухати живу музику сидячи.

Файні люди на Головній сцені (фотограф Дмитро Клочко)

Невиліковна хвороба всіх концертних майданчиків фестивалю – це пилюка, яка здіймається на багато метрів вгору і ніяка трава чи шланги з водою від неї не спасуть. Ми приїхали в нульовий день і самі бачили цю викошену траву на “Темній сцені”, але ніхто ж не прийшов танцювати вальси і реверансити, тому від запальних рухів публіки і пекучого сонця, яке випалювало все довкола, з тієї трави залишились тільки жалюгідні соломинки, шільно втрамбовані в землю. До речі, цікавий факт, в перший день на “Темній сцені” були деякі нерівності ландшафту, які всього за кілька годин були вирівняні слемами, сьоркл-пітами та мошами, які не зупинялись і крутились весь час на традиційному для них місці. Головна сцена була просто величезною і виглядала могутнім фоном, коли на ній виступали артисти. Крім традиційних для фестивалю сцен на території “Файного міста” функціонували також L&M – розважальна сцена, Louder.Me Tent Stage – нова локація фестивалю та вже рідна UFO Stage. Організація, розташування та увага до кожної деталі зробила сцени фестивалю просто шикарними і кожна з них була гідна тих людей, які виходили на неї, щоб привідкрити нам свою душу і подарувати неймовірні враження.

Позитив та радість біля зони L&M (фотограф Анастасія Зазуляк)

 

Пропускні пункти

Запускати людей почали ще в нульовий день. І порівняно з коллапсом нульового дня 2016-го, коли приходилось чекати в черзі 6 годин через погодні умови, які пошкодили зв’язок з базою перевірки штрих-кодів, нульовий день 2017-го пройшов нормально і черги були, але в цей раз як і годиться для фестивалів такого масштабу – все залежало від того заспаний ти чи активний і пробився в перші ряди черги, бо людей прийшло багацько. До пропускних пунктів претензій нема, волонтери і охорона все робили старанно, навіть жартували, були доброзичливими, хоча навантаження на них було грандіозне. Пункти працювали в два потоки – один на вихід, а інший на вхід. Повноцінну перевірку і “шмон” доводилось проходити тільки людям з туристичними рюкзаками. Пропускні входи на сцени теж відфільтровували відвідувачів на наявність заборонених предметів (колючі, ріжучі, піротехнічні), заходити з їжею та напоями можна було без проблем, що дуже потішило.

Охорона на головному вході  (фотограф Анастасія Зазуляк)

Огорожа фестивалю

Цьогоріч фестивальний майданчик обнесли величезною за довжиною огорожею і, як і обіцялось організаторами, “халява” не пройшла, хоча все ж були люди, які цю халяву отримали зі сторони безкоштовного наметового містечка (воно було необгороджене і знаходилось дуже близько Dark Stage). Огорожею було обнесено весь фест-майданчик, відділені Головна, Темна та Легка сцени, також нею було відгороджене платне наметове, яке знаходилось на території фестивалю.

Фестивальщики біля огорожі, яка відділяє Light Stage (фотограф Анастасія Зазуляк)

 

Наметові містечка

Цього року функціонувала два наметових містечка і спеціальне-байкерське. Одне було безкоштовним, а інше платним. Відмінностями цих наметових містечок було те, що в платному можна було безкоштовно прийняти душ, набрати води, взяти кілька в’язок дров, воно було огородженим з усіх сторін, а також в ньому було відносно більше тіньових зон, а ніж в безкоштовному. Безкоштовне було розташоване в полі, необгороджене з усіх сторін, душові по талонам, вода з автоматів, дрова по 25 грн. за в’язку, а з тіньових зон – тільки кукурудза, до якої рукою подати. Найболючішим було те, що покупатись коли захочеш не було можливості ні в платному, ні в безкоштовному наметових містечках. Вода була тільки зранку і ближче до обіду волонтер вже об’являв, що “кіна не буде”. Вночі першого дня води в душових не було, тому що “людина, яка відповідала за постачання поїхала додому”, пилюку прийшлось змивати питною водою з бутилів і обтиратись вологими серветками. Якби не озеро поруч, то так би і довелось ходити поросятками протягом всього фестивалю, бо вода якщо і була, то черги до душових були надзвичайно довгими і під жарким липневим сонцем просто нестерпними. Але раз в рік і не таке витерпиш, тим паче заради перфомансу такого масштабу.

По дрова… (фотограф Анастасія Зазуляк)

Фуд-корти та ярмарки

Цього року було розміщено багато різних фуд-кортів, мерчових локацій та локація хенд-мейд ярмарку. Бажаючі могли без проблем придбати мерч улюбленого гурту (особливо порадували ціни від Rocktail Shop), купити якусь ексклюзивну річ на ярмарці і смачно поїсти.

Ярмарок майстрів (фотограф Анастасія Зазуляк)

Павільйони, які обслуговували відвідувачів фуд-кортів, цього року були значно більшими і займали більше місця, хоча нажаль і не вміщали всіх бажаючих поїсти за столиком, але це тільки зближувало в якомусь плані, бо доводилось сідати на вільні місця, біля зовсім незнайомих людей, а це нові знайомства і купа розмов. Ціни на їжу, враховуючи те, що це польові умови з “довозом”, були дещо кусючі, тому багато хто їздив поїсти в Тернопіль.

Фестивальний бар “Файного міста” (фотограф Анастасія Зазуляк)

 

Лайнап фестивалю

Цьогорічний фестиваль “Файне місто” – це просто океан драйву та емоцій, лайнап був шикарним, затримки, якщо і були то максимум до півгодини і суттєвих зсувів розкладу не було сцени працювали, як злагоджений механізм і все було просто на найвищому рівні. Не можна не відмітити якісь звуку і старання,які організатори доклали саме до технічного оснащення і апаратури, так як звучання було дуже якісним, чистим і відлагодженим,  до того ж, на усіх сценах, а їх на хвилинку не багато не мало – 6. Тому за це від нас і кількох тисяч відвідувачів однозначно плюс до карми організаторів.

Однозначно ще багато тисяч приємностей і подяк команда фестивалю отримала за неймовірно крутий і потужний лайнап, який був просто втіленням мрій і будь-яких вподобань. Склалося враження, що будь-який, навіть найбільш прискіпливий і перебірливий слухач знайшов би собі те, що йому до вподоби. І дійсно, музичні жарни і виконавці були настільки різноманітними, що ми тільки за голову хапались, куди все ж іти.

“Чуваки, всьо чотко” – найскромніший опис лайнапу ФМ 2017 (автор цієї і вище фотографії – Дмитро Клочко)

Рятувало тільки одне – розклад виступів був практично ідеально розробленим і фанати встигали бігати між сценами, при цьому концепція пунктуальності була збережена і реально є візиткою лайнапів Файного Міста. Головними хедлайнерами цього року стали легендарні Guano Apes, Poets of the Fall, Zardonic та Skindred, які просто на шматки розірвали публіку своєю драйвовістю і артистичним професіоналізмом, який просто випромінювався під-час виступів. Окрім головних хедлайнерів, також були “темні” і “світлі” хедлайнери, зокрема на Чорній сцені – це російські титани панку “Порнофильмы”, пост-хардкорщики Annisokay, фіни-Korpiklaani та металкорщики з Німеччини – Caliban; на Білій сцені – це Notes, “Хамерман знищує віруси”, I am waiting for you last summer, Sviet Margot. Але взагалі виділити з іноземних артистів “лідерів” було нереально, тому що ті ж самі Rage, Eskimo Callboy та Эллизиум зібрали повний аншлаг (якщо це можна так назвати) і під їхні виступи творився повний відрив. Наші гурти теж не підкачали і зробили просто неймовірно віддачу енергетики своїм фанам, це був просто вибух галактичного масштабу і вкотре переконуєшся, що наша незалежна Держава, має гідну і незалежну альтернативну сцену, яка хоч і молода, але тягнеться  і прогресує до кращого.

Фронтвумен гурту Guano Apes (фотограф – Дмитро Клочко)

Резюме

Ювілейний фестиваль “Файне місто” – це просто океан чудової музики і найкращих людей. Хоч в цьому бідоні з медом і є ложка дьогтю, але все ж будемо надіятись, що організатори виправлять свої помилки на наступний рік, тому що з кожним роком фестиваль все більше і більше розростається, а команда організаторів вкотре доводить, що вони вміють втілювати тисячі мрій всього за 4 дні. Тому, якщо ти все ще вагаєшся їхати чи не їхати на фестиваль в 2018-му році, то просто перечитай статтю ще раз і прямуй за квитком. Команда порталу U-Bear бажає удачі організаційному комітету  і терпіння у всьому, бо надалі на вас чекає знову кропітка робота, плодом якої є не комерція, а справжня душа – душа бунтівного руху фестивалю “Файне місто”.

Музично-здорове молоде покоління (фотограф Анастасія Зазуляк)

P.S. Висловлюємо подяку фотографам Анастасії Зазуляк та Дмитру Клочко за люб’язно надані фотоматеріали, а також всім файним людям, які потрапили в об’єктиви їхнього фотообладнання 🙂

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Засновник та головний редактор порталу U-Bear

ЗАКРИТИ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: