Ерік Дрейвен: В Україні люди живуть пост-радянським часами…

Ерік Дрейвен: В Україні люди живуть пост-радянським часами…

Не так давно випала нагода поспілкуватись з дуже талановитою людиною, відомим андеграунд-музикантом Закарпаття – Еріком Дрейвеном. В своєму рідному краї він відомий як організатор різного роду тематичних івентів в арт-кафе “Black Shade”, а також активний учасник “музично-метальового” руху.  Ми задали йому декілька питань, які стосуються його безпосередньої творчості і вийшло достатньо цікаве інтерв’ю…

  • Розкажи, як сталось так, що ти почав займатись музикою?

Рушієм стала подія, яка сталась зі мною, коли я був в гостях у свого кузена вдома, і в нього була електрогітара з комбіком. Його старший брат який на той час грав в лайтовому гурті, ввімкнув “перегруз” та видав декілька рифів на “дісторшині”. Звук який ми почули з “комбіка” був настільки потужним та щільним, наче будівельною кувалдою хтось вдарив мене в груди, від цього враження перехоплювало подих.

Пізніше я купив собі гітару і почав робити перші спроби “гри на гітарі”, почувши вже знайомий мені звук я розумів, що рухаюсь в потрібному напрямку. Купівля потрібного для важкої музики “стаффу” зробила мене в якомусь плані “одержимим” нею, я годинами займався, мене не цікавило на той період часу нічого, ні соціальні мережі, ні телебачення чи фільми, ні прогулянки.

Я був наче мандрівник у всесвіті музикальний жанрів важкої музики, який з кожним днем, з кожним рифом, мелодією чи гуртом який почув – відкривав для себе новий досі невідомий “музичний простір”.

  • Як називався перший гурт в якому ти грав?

Як і в кожного підлітка, в нас на той час була своя компанія, яку об’єднувала важка музика, але ми на одному слуханню та балачках не зупинялись і з часом вирішили спробувати зіграти декілька треків своїх кумирів. З часом ці зустрічі еволюціонували в репетиції, а меланхонічні шуми почали набувати чуткості і виразності в своєму звучанні. Так ми зібрали наш перший гурт, який мав назву Undead Strangers.

  • Чому саме “Undead Strangers”?

Спочатку свого існування гурт називався “Strangers”, ми зіграли близько 1-2 локальних виступів, а пізніше побачили в інтернеті що гурт з таким іменем вже існує. Вони грали якийсь джаз чи щось на кшталт того. Тому ми вирішили трішки змінити назву, великий вплив мало те, що в той час ми починали з хоррор-панку, тому вирішено було добавити на початку “Undead” і змінити шрифт в більш “кріповий”, як у афішах перших хоррор фільмів та американських коміксів. Так наш гурт почав називатись Undead Strangers

  • Що ви грали?

Спочатку свого існування ми грали панк та хоррор-панк. Але на відміну від наших однолітків які на той час слухали такі гурти як Sum41, GreenDay, 30STM та інший шлак розрахований на дівчаток.., ми захоплювались дійсно агресивними панками, такими як Exploited, Casualties, Dead Kennedys, Sex Pistols, Unseen… Тому музика в нас була трішки панкувата, але тексти ми писали по хоррору. Тому вирішено було грати хоррор-панк. З часом наші музичні навички почали змінюватись, а з ними і інтереси. Ми почали захоплюватись треш- та блек-металом і це дало вагомий вплив на наш гурт в подальшому. Ми змінили наш формат на хоррор-панк та кроссовер треш. Наша музика була темною, важною та агресивною водночас. Undead Strangers – це було щось незрозуміле, чітко не виражене, невмируще 😀

Світлина від Vlad Kemenyash.

  • Чи були якісь смішні чи курйозні ситуації з виступів?

Ахаха, хороше запитання.

Звичайно, що були. На той період часу в Закарпатті було багато діючих гуртів, концерти були частіше ніж зараз. Тому коли ми приймали в них участь, то при оголошенні публіка дивувалась: “в Сваляві грають метал? ем, втф?” На той час в нас було багато хороших сесійних музикантів, які були доросліші від нас, але діючого гурта який би грав в інших містах нажаль не було. Це було дивне відчуття. Наше місто настільки андеграундно занепало і це наганяло сум. З іншої сторони ми були раді та горді, що на той час могли представляти наше місто на важкій сцені більших міст Закарпаття, як початківці свого жанру.

Мені запам’ятався один кумедний випадок – виступ на Берегівщині в “СОЮЗІ” (тематичному кафе/ресторані на тему “радянських часів”), в самому Закарпатті Берегівський район є районом з найбільшою угорською діаспорою і на початку нашого саундчеку, один з помічників організатора допомагав нам з апаратурою. Ми завжди носили свої примочки та інший стафф, тому в більшості ми просто просили ввімкнути нам “клін”, і вже потім коригували звук наших “дісторшинів”. Тому коли ми почали чек, моя гітара звучала наче старий дідів москвич з мотором від “мессершмідта”. Це був жах. Ніхто нерозумів чому. Підійшовши до угорця, який відповідав за звук, я спитав його чи ввімкнув він мені “клін”, на це він сказав “Іген” – так, на що я підійшов до комбіка і почав дивитись що ж він там залишив. Нажаль, “замість” кліна  був “кранч”, а з моїм дісторшином він видавав до дідька грайндовий шум. Тому, коли я почав вказувати угорцю на його про@об він почав пожимати плечима і говорити, що не розуміє нас, на що я прокоментував “лоуфос” – кінський х@й. 20 хвилин ми робили саундчек, а він коригував наш звук, ми говорили з ним по українськи, а вкінці він зізнається, що не розуміє нас!

Дідько.., але це не кінець, всередині виступу наш вокаліст, який на той час почав підпрацьовувати тамадою в вільний час, після добряче випитого алкоголю вирішив показати свої навички володіння угорською мовою.  Тому під час оголошення наступної пісні, все що він сказав угорською це було “єб@в я вашу мамку”, “йдіть в п@зду”, “йдіть н@х@й” та ще декілька фраз такого формату, на що половина слухачів просто вийшли з залу. На тому виступі нам були раді лише наші друзі, знайомі та коллеги з інших гуртів, які вже декілька разів виступали з нами на одній сцені – “Black Summer Cloud” та “2 Sens”.

На тому ж концерті я познайомився з фронтменом Aftermath, з яким в майбутньому ми зіграли на одній сцені. Щоб ви розуміли, це були три мужики під 30-40 років які грали треш і фанатіли від Sepultura.

Майже вкінці концерту, під час пердеостаннього гурту ми підійшли до організаторів за “гонораром”, бо нам пора була їхати, та нажаль нам нічого не віддали. На що ми мовчки сіли всі в машину, завели двигуна, відкрили вікна та закричали: “Форінти не гроші, мадяри не люди!!!”  та драпанули звідти.

Світлина від Vlad Kemenyash.

  • По яким причинам ви були змушені розпастись?

Ми розпались через багато різних причин: зміна інтересів, пріоритетів, зайнятості тощо. Хтось закінчив навчання і мав йти працювати, хтось завів сім’ю, хтось переїздив на навчання до вищих навчальних закладів в інше місто.

  • Чим ти займався після розпаду гурту?

Після розпаду гурту я переїхав до Ужгороду, де продовжував займатись важкою музикою в іншому гурті. Тісно співпрацював з такими гуртами як “Обрій”,  “Majesty of Revival”, “Soulrest” та “Peaks of King”. Це був цікавий період в житті, коли ми “джемились” і грали в своє задоволення.

  • Чи вплинуло розставання з гуртом на твою музичну діяльність і якщо так, то як саме?

Так вплинуло. Я почав більше часу виділяти для саморозвитку в плані музики. Маючи можливість почав вчитись гри на барабанах.

Світлина від Vlad Kemenyash.

  • Яким чином ти займався музикою закордоном?

Так трапилось, що після 19-ти я більше почав подорожувати. І одною з країн де я більшість часу проводив це була Німеччина. В місті де я жив був андеграунд клуб, який працює з 1989 року. Там я познайомився з різними фанами важкої музики, з неформальними дизайнерами, художниками, письменниками та звичайно – музикантами. Кожні вихідні я проводив там вечір, тому мене вже знало багато людей як українця та музиканта. Одного разу до мене підійшов один знайомий та запропонував взяти участь в домашньому death metal проекті, на що я погодився. Проект був розрахований на обмежену публіку і скоріше для саморозвитку, ніж для піару чи виступів. Тому після запису кількох треків ми розійшлись хорошими друзями з хорошим матеріалом. Також одного разу я тимчасово заміняв гітариста в deathcore-гурті “S.Corporated”.

  • При яких обставинах познайомився з учасниками гурту Exogenesis?

В ExoGenesis мене покликав Адам – гітарист гурту. Ми познайомились з ним ще коли я брав участь в одному death metal-проекті. Наш діалог був таким:

-Слухай, мені в гурт потрібен басист. Я знаю, що ти гітарист, хочеш спробувати?

-Можна спробувати.

-Але є одно “але” – в нас немає барабанщика, у нас діджей.

Для мене це було трохи дико, тому що я не звик змішувати важку музику з електронщиною…і у мене не було уяви як можна грати без барабанщика, в мене ще такого не було.

-Я подумаю. – я відповів і почув різку відповідь Адама.

-Я так і знав що ти не погодишся, всі відмовляють. Це не звичайний жанр, але ми хочемо спробувати.

-Дай мені 1день на роздуми, я звяжусь з тобою.

Прийшовши додому я оцінив всі плюси та мінуси і вирішив, що цей проект – це нові знайомства, цікавий жанр, нова практика гри на бас-гітарі (раніше я не грав на басу як музикант), тому погодився грати в гурті.

  • Яку роль в банді ти займав і на чому грав?

В гурті я був бас-гітаристом. В мене був 5-струнний бас LTD. Так, як це для мене був перший раз в гурті, коли я грав на басу, то я трішки переймався щоб все було ок. Я старався робити свої партії, на відміну від інших басистів, не монотонними і не елементарними. Я грав виключно медіатором, щоб була чітко виражена “атака” і “агресія”. Навички гри на гітарі зробили більш мелодійними мої басові партії на відміну від старого басиста, який все життя грав на басу. І в той час коли його гра та звучання “плавали” на старих записах, то моє було більш чітке, мелодійніше і добавляло драйву.

 

  • Як проходили репетиції?

Репетиції проходили 3 рази на тиждень в студії. Зазвичай ми виділяли 2-4 години для репетиції з паузами кожні півгодини/годину на перекури чи інші потреби. В дні коли в нас був запис матеріалу ми виділяли по 8 годин для цього.

  • Яка атмосфера в гурті панувала під-час запису матеріалу?

Це була атмосфера рішучості і зібраності. Ми по черзі записували партії, тому вільні учасники або відпочивали на терасі, або шли до “маку”, який був поруч. Потім, по запису декількох версій, ми все разом прослуховували і вирішували залишати ту чи іншу частину, чи записувати знову. Так як це Німеччина, не змінював традиціям. Все мало бути “in Gute qualitat” – в хорошій якості.

  • Як ви готувались до запису кліпу?

Запис кліпу ми довго переносили через зміну сюжету. Все мало бути приблизно так: дівчина свариться з батьком, на що скейтер-дилер дає їй “аудіонаркотики”. Пізніше вона знаходить місце, де їх прийняти/послухати й коли слухає, то переноситься в інший вимір де істоти створюють цю музику. Завдання було кожному зробити собі якусь маску. Наш діджей-Eddy працює військовим, тому він приніс нам військову камо-краску для обличчя якою ми в майбутньому мазали писки. Я вирішив що одягну білу майку, кепку, обмажу обличчя та руки краскою, а на обличчя одягну противогаз в стилі кіберготики. Але, нажаль, мені невчасно його відіслали з Ібею  і затримка становила 3 тижні. Тому довелось одягнути чорну бандаму з білою щелепою.

  • По яким причинам взяли паузу в записі матеріалу?

Взяли тимчасову паузу на один-два роки через багато особистих причин, які не пов’язані з самим процесом виробництва.

  • Зараз в тебе є якийсь гурт чи матеріали для майбутнього релізу?

Під час моєї участі  в  проекті Exogenesis мене запрошували  в блек-н-ролл гурт Triggered як вокаліста, але я відмовився. Пізніше через півроку, ми побачились з гітаристом гурту – Валентином і знов підняли цю тему – я погодився. Мені надіслали два треки з завданням написати до них тексти. Після прослуховування мене взяли до гурту. На разі в нас 14 повноцінних треків і ми готуємося до виступу в листопаді на одному німецькому опенейрі  та запису в студії.

  • Хто був автором пісень, які ти грав в твоїх гуртах?

В залежності від гурту. В Undead Strangers спочатку писав я, потім брали участь всі учасники гурту і згодом Мирослав, який був в той час на вокалі. В ExoGenesis – Роджеро (вокаліст). В The Triggered – знов тексти пишу я.

Світлина від Vlad Kemenyash.

  • Чи можеш ти порівняти підхід музикантів безпосередньо до музики закордоном і в Україні?

В Німеччині у музикантів є можливість мати хороше обладнання, студію, кошти для фінансування, але вони все дуже затягують. В Україні в багатьох музикантах немає можливості мати хороше обладнання, студію і т.п. за браком коштів, натомість в пріоритет йде робота і повсякденні речі, які віддаляють музику з першого плану, тому вони швидко “згорають”.

  • Яка, на твою думку, проблема є головною в розвитку українського андеграунду?

Я думаю це знов таки брак коштів і люди збоку. Багато моїх знайомих-музикантів змушені були змінити неформат на “цивільний одяг” заради “дружин” “карєри” – “аля що люди скажуть”. Іншим фактором є те, що теперішні тінейджери, нажаль, не цікавляться важкою музикою. Йде пропаганда всякої “херопопси”, “говнорепу” та іншої “дабстепкурви” і пригнічення “неформатів”.

Нажаль, в Україні люди ще не живуть вільними, а скоріш пост-радянськими часами, де вони ще тримаються старих поглядів та цінностей і не можуть вийти з 90-х.

  • Хто з музикантів для тебе є ідейними наставниками?

Ну, моїми орієнтирами в музиці завжди будуть Pantera, Slayer, Motorhead, Crowbar, Down, Kvelertak…

  • Які плани на майбутнє в тебе зараз?

Зараз в мене в планах далі грати з The Triggered. Це круті хлопці і на даний момент я знайшов те, чого шукав. В нас зараз 14 готових треків, скоро концерт, за ним запис в студії та кліп. Перспектива хороша, ми знаємо чого хочемо та разом до цього йдемо. По неофіційним даним ми є першим німецьким блек-н-ролл гуртом. Ми налаштовані вийти на новий рівень…Новий рівень не лише для нас всіх, а й для мене також. Це буде трохи більше ніж відомий хороший гурт.

На Україні в мене є намір зробити ще один проект, поки-що не буду розголошувати інформацію, але на даний момент в нас вже є повноцінні два треки. І взимку ми хочемо дати про себе знати трішки голосніше…

  • Що ти хочеш побажати нашим читачам?

Читачам я побажаю займатись улюбленою справою, не дивлячись ні на які обставити! Будьте собою і завжди слухайте хорошу музику.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Засновник та головний редактор порталу U-Bear

ЗАКРИТИ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: